Лев і Миша
Лев сміється з крихітної Мишки й відпускає її, а згодом вона перегризає мотузки сітки й рятує його.
- Трохи страшно
- Трохи небезпечно
Жив собі в жовтій савані великий Лев. Грива в нього — як сонечко, а голос — як грім.
Одного спекотного дня Лев задрімав під деревом. Аж тут — шурх-шурх! — біжить Мишка. Бігла, бігла, не туди звернула — плиг! — і просто левові на носа.
— Апчхи! — чхнув Лев.
Розплющив очі — і гам! — накрив Мишку лапою.
— Ой-ой-ой! — пискнула Мишка. — Пусти мене, Леве! Я маленька, та колись тобі в пригоді стану!
— Ха-ха-ха! — зареготав Лев так, що аж листя затремтіло. — Така крихітка — і мені допоможе? Ну й насмішила!
Але лапу підняв. Мишка — шусть у траву, тільки хвостик майнув.
— Дякую! — гукнула вона з трави. — Я не забуду!
Минуло багато днів. Якось Лев ішов стежкою до річки попити водички. Аж раптом — бух! — щось упало на нього згори. Мотузки! Цілу сітку натягли мисливці між деревами.
Лев смик — а сітка ще тугіша. Лев туди, Лев сюди — а мотузки не пускають.
— Р-р-р! — заревів він на всю савану. — Хто мені допоможе?
Пташки спурхнули, мавпи сховалися. Тільки хтось маленький почув — і біжить: шурх-шурх-шурх!
— Не бійся, Леве! — пискнула Мишка. — Я ж обіцяла!
— Ти? — зітхнув Лев. — Така крихітка?
— Така крихітка! — засміялася Мишка. — Зате зубки в мене гострі.
І взялася до роботи. Хрум-хрум — одна мотузка трісь! Хрум-хрум — друга трісь! Хрум-хрум-хрум — і в сітці вже велика дірка.
Лев обережно виліз, обтрусив гриву й довго дивився на Мишку.
— Пробач, що я з тебе сміявся, — тихо сказав він.
Подивився Лев на порвану сітку. На свої величезні лапи. На крихітну Мишку. І раптом як зарегоче — аж листя затремтіло! Тільки цього разу він сміявся не з Мишки, а сам із себе:
— Ну й насмішила! Така крихітка — і врятувала такого велетня!
