Тимко і перший сніг
Їжачок Тимко ще не бачив снігу, і бабуся Сова обіцяє гукнути його, щойно впаде перша сніжинка.
- Трохи страшно
Жив собі в лісі їжачок Тимко. Прийшла пізня осінь, і всім їжакам час було лягати спати аж до весни.
А Тимко не хотів.
— Я ж іще ні разу не бачив снігу! — пирхнув він.
Пішов Тимко до бабусі Сови. Туп-туп лапками по сухому листю.
— Бабусю Сово, а сніг уже йде?
— Ще ні, Тимку, ще ні, — ухнула Сова з дупла.
— А який він, сніг?
— Білий-білий. Легкий, як пушинка. І холодний, аж щипає за носик.
Тимко задер носа догори. Небо було сіре. Ані сніжинки.
— Я почекаю, — сказав Тимко.
Сів він під дубом і чекає. Вітер — шу-шу — гойдає голі гілки. Листя — шурх-шурх — летить додолу. А снігу нема.
— Бабусю Сово, а сніг уже йде?
— Ще ні, Тимку, ще ні.
Тимко позіхнув. Широко-широко, аж вусики затремтіли.
— Ой, — каже. — Щось мої оченята злипаються.
Бабуся Сова злетіла з дупла й сіла на низьку гілку поруч.
— Знаєш що? Я сова. Я вночі не сплю, усе бачу. Щойно впаде перша сніжинка — я тебе гукну. Обіцяю.
— Справді-справді?
— Справді-справді.
Тимко зрадів і заходився стелити собі ліжечко під корінням старого дуба. Сухе листячко — раз. М’який мох — два. Ще жмуточок трави — три. Тепло, як у рукавичці!
Аж тут стемніло. Тимко визирнув зі своєї нірки й наїжачився.
— Бабусю, темно...
— А я тут, — ухнула Сова. — Мої очі світять, як два ліхтарики. Бачиш?
Тимко глянув угору. І справді: на гілці — два жовті вогники. Зовсім не страшно.
Тимко згорнувся клубочком. Голки — до голок, носик — у лапки.
— Бабусю Сово, а сніг уже йде? — прошепотів він.
— Ще ні, Тимку... ще ні...
Тихо в лісі. Тимко дихає повільно-повільно. Оченята заплющуються...
Аж раптом бабуся Сова розправила крила.
— Тимку! Тимку! Дивись!
З темного неба летіла сніжинка. Маленька, біла, легенька. Кружляла-кружляла — і сіла Тимкові просто на носик.
— Ой, холодненька! — усміхнувся Тимко крізь сон. — Це... сніг?
— Це сніг, — тихо мовила Сова.
А за першою сніжинкою — друга, третя, десята. Біла ковдра вкрила листя, мох і нірку під дубом.
— Дякую, бабусю, — прошепотів Тимко.
І заснув. Солодко-солодко. Аж до весни.
А бабуся Сова всю ніч сиділа на гілці й стерегла його сон.
