Подушка для Місяця
Місяць ніяк не може заснути, і маленька Соня разом зі звірятами шиє йому м’якеньку подушку з хмаринки.
- Спокійна казка
Жила собі маленька дівчинка Соня. Настав вечір. Мама вкрила Соню ковдрою, поцілувала в носик і погасила світло.
Соня заплющила оченята. Аж чує:
— А-а-ах!
Хтось позіхає! Соня підвелася й визирнула у віконце. А там, над лісом, висить Місяць. Круглий, жовтий. Крутиться туди, крутиться сюди.
— Місяцю, чого ти не спиш? — питає Соня.
— Не можу, — зітхнув Місяць. — Небо тверде. Голівці незручно. От якби подушку…
— Я тобі пошию! — каже Соня. — Тільки сама не впораюсь.
Відчинила вона віконце й тихенько гукнула:
— Хто допоможе Місяцю?
Плиг-плиг — прибіг зайчик.
— Я! Я принесу пух із кульбабок.
— Хто допоможе Місяцю? — гукнула Соня вдруге.
Шурх-шурх — збігла з ялинки білочка.
— Я! Я принесу м’якенький мох.
— Хто допоможе Місяцю? — гукнула Соня втретє.
Ух-ух — прилетіла бабуся Сова.
— Я! Дам пір’їнку, найпухнастішу.
А з гілочки спустився на ниточці павучок.
— А я пошию. Ниточка в мене тонка й міцна.
— Тільки з чого ж зробимо подушку? — задумалась Соня.
Поглянули всі вгору. А над деревом пливе маленька хмаринка. Біла, пухнаста, як кошеня.
— Хмаринко, хмаринко, будеш подушкою для Місяця?
— Буду, — шепнула хмаринка й спустилася до самого віконця.
Зайчик поклав у неї пух. Білочка — мох. Бабуся Сова — пір’їнку. А павучок шиє: туди-сюди, туди-сюди. Соня тримає хмаринку за краєчок, щоб не відлетіла.
Торкнулася Соня подушки пальчиком.
— Ой, м’якенько!
— М’якенько, — пискнула білочка.
— Як у мами під боком, — засміявся зайчик.
Соня легенько дмухнула: фу-у-у! І подушка-хмаринка попливла вгору. Вище, вище, аж до самого Місяця.
Місяць поклав на неї щоку.
— А-а-ах… — позіхнув він. — Як м’якенько. Дякую, Соню. Дякую, звірята.
І заплющив очі. Тепер він світив тихо-тихо, ніби колискову співав.
Звірята пішли додому. Зайчик — у норку. Білочка — в дупло. Павучок — на гілочку. А бабуся Сова змахнула крильми:
— На добраніч, Соню.
Соня зачинила віконце, лягла в ліжечко й обняла свою подушку.
— На добраніч, Місяцю, — прошепотіла вона.
Але Місяць уже спав. А за хвилинку заснула й Соня.
