Лисичка і Журавель
Лисичка частує Журавля кашею на пласкій тарілці, а Журавель її — рибною юшкою у вузькому глечику, і кожен іде з гостей голодний.
- Спокійна казка
Жила собі в лісі Лисичка — руденька, хитренька, з пухнастим хвостом. А на болоті жив Журавель. Ноги довгі, шия довга, а дзьоб — ще довший.
Якось зустрілися вони на стежці.
— Добрий день, куме Журавлю! — махнула хвостом Лисичка. — Приходь до мене завтра на обід. Почастую тебе!
— Дякую, кумо, прийду, — вклонився Журавель.
Наступного дня Лисичка зварила кашу. Гарячу, жовту, з маслом. А тоді взяла та й розмазала її по великій пласкій тарілці. Тонко-тонко.
Прийшов Журавель — туп-туп довгими ногами.
— Сідай, куме! — каже Лисичка. — Їж, не соромся!
Журавель нахилився. Стук дзьобом — нема каші. Стук-стук — знов нема. Дзьоб у нього гострий, а каша тоненька, мов листочок. Стукає Журавель по тарілці, а в дзьобі порожньо.
А Лисичка — лиз-лиз язичком! — та й вилизала всю кашу сама.
— Ой, куме, а чого ти не їси? — питає. — Не смачно?
— Смачно, кумо, дякую, — тихо мовив Журавель.
А сам думає: «Ну, Лисичко, почекай».
Минув день. Журавель і каже:
— Тепер, кумо, ти приходь до мене на обід.
Лисичка аж облизалася. Прибігла — плиг-плиг! — ще й раніше, ніж треба.
А Журавель наварив юшки — рибного супчику з пшінцем і цибулькою. Налив її у високий глечик. А горло в глечика вузеньке-вузеньке.
— Частуйся, кумо! — каже Журавель. — Їж, не соромся!
Лисичка до глечика — носик не влазить. Збоку підійшла — не влазить. Стала на задні лапки — знову ніяк. А юшка пахне, аж у животику бурчить: бур-р-р!
А Журавель сунув дзьоба в глечик. Хлюп-хлюп — та й з’їв усе до краплинки.
— Ой, кумо, а чого ти не їси? — питає. — Не смачно?
Лисичка мовчить. Тільки вушка опустила.
Пішла Лисичка додому голодна. Хвіст по траві волочиться, а в животику — бур-р-р!
— Ну й кум! — бурчить. — Ну й обід! Хто ж так гостей частує?
А Журавель стоїть на болоті й собі надувся. Згадує пласку тарілку й тоненьку кашу.
— Ну й кума! — клацає дзьобом. — Ну й обід!
Відтоді Лисичка до Журавля в гості не ходить, і Журавель до Лисички не ходить. Зустрінуться на стежці — та й відвернуться: вона в один бік, він у другий.
Так і скінчилася їхня дружба — на пласкій тарілці та у вузькому глечику.
