Тимко і великий горщик
Їжачок Тимко вже вміє з маленьким горщиком, а великого, як у мами й тата, боїться, аж поки тато не береться за мотузочку.
- Спокійна казка
Жив собі в Дубовому Гаю їжачок Тимко. Він уже вмів сам ходити на горщик. На маленький, червоний, з ручкою-вушком.
— Я сам! — казав Тимко щоразу й гордо пирхав носиком.
Одного ранку мама сказала:
— Тимку, ти вже великий. Може, спробуєш великий горщик? Як у нас із татом.
Великий горщик стояв у маленькій кімнатці. Дерев’яний, високий, з кришкою. А посередині — дірка. Кругла-прекругла, ого-го яка!
Тимко зазирнув туди й — шусть! — згорнувся клубочком. Так роблять усі їжачки, коли їм страшно.
— А раптом я туди провалюся? — пискнув клубочок. — Як жолудь у дупло!
Мама погладила його по голочках.
— Я бачу, тобі страшно. Це нормально.
І пішла на кухню.
— Спечу-но я пиріг — про всяк випадок.
Наступного ранку Тимко прийшов до великого горщика в гості.
— Добрий день, горщику, — чемно сказав він. — Ти мене не з’їси?
Горщик мовчав.
— Завтра, — вирішив Тимко. — Завтра я на тебе сяду.
І побіг до свого маленького.
А ще наступного ранку Тимко прибіг до тата.
— Тату, у великому горщику живе жаба! Вона там купається.
Тато зазирнув у кімнатку. Жаби не було.
— Значить, пішла по гриби, — сказав Тимко. — Завтра!
Тато помовчав. Тоді дістав мотузочку.
— Сядь-но, синку, на пеньок.
Тимко сів. Тато обміряв його мотузочкою: отак, і ще отак. Хотів записати.
— Де ж мій олівець?
Тимко захихотів і показав лапкою на татове вухо. Олівець, як завжди, стирчав там.
Тато пішов до майстерні. Звідти довго чулося: шур-шур — пилочка, тук-тук — молоток. А мама тим часом пекла вже другий пиріг. Про всяк випадок.
По обіді тато виніс дві речі. Маленьку дерев’яну сходинку з вирізаною зірочкою. І кругле сидіннячко, якраз на Тимка. Тато поклав його на великий горщик — клац! — і дірка стала маленька. Не ого-го яка, а якраз.
Тимко подивився на сходинку. На сидіннячко. На тата. Тоді зупинився, пирхнув носиком і сказав:
— Вдих, видих — і вперед!
Ступив на сходинку — топ. Сів — гоп. Сидить! І нікуди не провалюється.
— Я сам! — загукав Тимко на весь Дубовий Гай. — Я сам на великому!
Мама засміялася й пішла по пироги. Обидва. Пирогів, як завжди, вийшло забагато, тож один віднесли бабусі Сові.
А маленький червоний горщик Тимко урочисто підсунув Лілі.
— Тепер він твій. Я вже виріс.
Ліля оповзла горщик довкола, понюхала його… і посадила туди свого ганчір’яного зайчика.
— Ні-ні! — засміявся Тимко. — Зайчикові ще рано! Він же зовсім маленький.
Потім тато поставив Тимка біля дощечки на кухонному одвірку й провів над його голочками нову риску. Тимко вже знав, де шукати олівець, і сам витяг його в тата з-за вуха. Тато намалював біля риски крихітну зірочку.
Тимко подивився на зірочку й гордо пирхнув:
— Я сам! Ну, і татова сходинка — трошечки.
